Безодня людського життя незмірна. Щодня мільйони людей намагаються знайти своє місце в цьому світі, і щодня мільйони людей поринають у цю прірву, залишаючись непоміченими та непотрібними. Скільки їх упало в цю прірву? Скільки втрачених душ і непримітних доль загубилося серед натовпу? Чи не можуть вони стати нам нагадуванням про те, наскільки неймовірно цінна кожна людська істота?

Ця прірва притягує різні типи людей. Деякі занурюються в неї добровільно, прагнучи знайти свою долю та своє покликання. Інші потрапляють у неї ненароком, поглинені звичайними турботами та проблемами, які здаються такими незначними та дрібними. І ще є ті, хто падає в неї відчаєм і втратою надії, шукаючи шлях до змісту зниклого життя. Що поєднує всіх цих людей? Усі вони виявляються однаково вразливими перед безоднею, яка поглинає їх дедалі глибше.

Скільки їх упало в цю прірву? Можливо, ми ніколи не дізнаємося точного числа, але одне зрозуміло – кожне втрачене життя має свою ціну. Можливо, якщо ми навчимося уважніше дивитися на людей навколо нас, ми зможемо допомогти запобігти зануренню їх у цю прірву. Можливо, завтрашній день принесе нам нову надію та можливість витягти хоча б одну втрачену душу з цієї прірви і показати їй, що вона теж має своє місце у цьому світі.

Чиї слова Скільки їх упало в цю прірву?

Реквієм Цвєтаєва. Повний текст вірша — Реквієм Скільки їх упало в цю прірву, Розверзту вдалині!

Які вірші Цвєтаєвої стали піснями?

перелік

Коли дрова в каміні Стають золою?

Мінливою, як діти, в кожній міні, І так недовго злий, Що Любила час, Коли дрова в каміні стають золою. Віолончель, і кавалькади в гущавині, І дзвін у селі… – Мене, такий живий і справжній На лагідній землі!